Хочу більше писати українською :)

Змалку вдома мене оточувала саме українська мова: мати з села Сумської області, батько з села Донецької області (як не дивно деяким - україномовного села). За межами оселі панувала мова російська - переважно серед дітлахів та молоді. Тому і я більшість свого життя розмовляв і думав російською. Іноді і батьки, приходячи з роботи, продовжували спілкуватись російською. Потім, несвідомо, переходили на українську.
Тому насправді обидві мови для мене рідні.
Батьки виховували мене в атмосфері поваги до рідної країни і свого народу. Мати дуже добре знає історію і культуру українського народу, і багато чого розповідала. Шкільний курс Історії України ми вивчали з нею разом, бо я був ледарем ще й яким, і самому мені цей предмет у голову ніяк не хотів лізти.
Зараз я забув майже все. Пам’ять дівоча  Але одне не забуду ніколи – Історія моєї країни дуже непроста. Мій народ пролив немало крові заради становлення своєї незалежної держави. Навіть у недалекому 1990 році київські студенти голодували заради прийняття суверенітету.
Своя мова, на мою думку – це один з тих основних гарантів, на якому тримається незалежність любої держави.
Мої пости українською – це моя самосвідомість. Це моє бажання. А саме головне – це задоволення )))